І ось нарешті весільний рушник
вишито. Як же на нього ставати?
За традицією молодята мають
ставати на весільний рушник коліньми для батьківського благословення. Але в наш
час часто цієї традиції не дотримуються, стають у взутті. Для таких випадків
небажано, щоб на рушнику був присутній орнамент з парою птахів (символ молодих)
та побажання «На щастя!». Доречнішим буде геометричний візерунок та рослинний
орнамент, такий як грона винограду, квіти, листя дерев та плоди калини .
В разі, якщо молодята стають для
благословення на коліна, можуть використовуватися всі види візерунків з
символами щастя, кохання та достатку.
Але цікаво й те, що весільний
рушник має два кінці, які містять у собі певний енергетичний заряд. Юрій Мельничук,
майстер народного мистецтва з вишивки, був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу цього
чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав
заряд "плюс”, другий — "мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла
на "нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в
годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть
або отримати могутню енергетичну підтримку, або... "розрядитися”.
Там де "плюс” — має стати
чоловік, там, де "мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець
рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — влівий або жіночий,
підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати,
яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До
речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у
дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей. На те
магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.
Таким чином, молодята,
стаючи на весільний рушник, повинні пам’ятати, що
він є символом входження в нове життя і бажання щасливого життєвого шляху.
Немає коментарів:
Дописати коментар